Лісовий Дмитро, учень 8 класу ЗЗСО І-ІІІ ступенів №6 м. Гайсин Гайсинської міської ради Вінницької області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Іванченко Марина Юріївна

Моя Україна майбутнього

Під час війни, мабуть, кожний українець розмірковує над тим, яке майбутнє його Батьківщини. На мою думку, воно буде світлим і щасливим. По-перше, прийде бажана та довгоочікувана перемога. Сьогодення для мене трактує мир, як сигнали повітряних тривог, звуки дронів і ракет, безпечний та спокійний сон.

Понад усе я мрію про закінчення страшної війни. Сподіваюся, що діти всієї країни зможуть повноцінно відвідувати школи й садочки, а не ховатися в укриттях від вибухів.

Ситуація змінила українців, їх думки й пріоритети. Всі, нарешті, зрозуміли, що є насправді важливим у житті. Я не сумніваюся, що тепер найбільше бажання кожної родини,  щоб діти зростали в повних щасливих сім’ях, у своїх теплих, затишних домівках.

По-друге, розумію, що громадяни моєї нації залюбки вивчатимуть і вдосконалюватимуть знання з рідної мови. Адже завдяки їй можуть передавати свої думки, почуття, а найголовніше традиції і звичаї із покоління в покоління.

А той, хто нехтує рідною мовою, зневажає свою Батьківщину де він народився і самого себе. Йому має бути соромно перед своїм народом.  Я писав Павло Мовчан: «Людина, яка втратила свою мову, - неповноцінна, вона другорядна в порівнянні з носієм рідної мови». Для кожного його мова – найкраща й найсолодша.

По-третє, всі бажаючі зможуть навчатися в найпрестижніших ВУЗах, обравши улюблену професію. Освіта буде доступною й можливою. Знання та розум матимуть головне значення під час працевлаштування.

Українська нація матиме вагоме значення  серед інших народів. Взірцем нашої мови був і є Т. Шевченко із своїм висловом: "Ну що б, здавалося, слова... Слова та голос — більш нічого. А серце б'ється — ожива, Як їх почує!.."

Врешті-решт, коли моя славна Україна переможе, я зі своєю сім’єю обов’язково поїду до столиці.

Уявляю, як ми гулятимемо алеями  вечірнього Києва. Неодмінно побуваємо на березі Дніпрі та милуватимемося заходом сонця. Хочу побачити барвисту веселку в безхмарному небі після дощу. Підніму очі вгору, а там - безмежна синь і безголосся. Цією тишею й буду насолоджуватись досхочу, аж за плечима виростуть крила.

А ще після Перемоги відвідаю найвизначніші пам’ятки нашої неосяжної держави: мандруватиму  містами-героями - зазирну в кожний  куточок своєї Вітчизни. Зроблю світлини й виготовлю колаж «Моя дивовижна країна». Я переконаний, що всі ці задуми неодмінно здійсняться.

Ось, як я бачу Україну майбутнього. Моя держава буде розквітати. Перед людством моєї країни відкриється неозоре світле майбутнє, як скриня із скарбами!