Я живу у Миколаївці. Від першого дня вторгнення місто – під обстрілами. У місті не працювали магазини. Я залишилась без роботи. Думала, що готова до цього, але ні. Вибухів лякаюсь і я, і моя дитина. 

Я вдячна волонтерам, які привозять гуманітарну допомогу. Це дуже допомагає вижити.

Я намагаюсь триматись, відкидаю від себе негатив.

Я мрію про мирне майбутнє для дітей, аби вони ходили до школи та соціалізувались.