Мені дуже пощастило, що я вже дорослий. Мені 16 років. Отже, тринадцять років мого життя прожив в мирі та спокої.

«І ось усе закінчилось»

Я добре пам’ятаю роки, коли був маленьким. За мною доглядала моя бабуся, яка з великою любов’ю піклувалася про мене. Щасливі роки початкової школи, а потім навчання в старшій школі.

Навчання для мене – велика втіха і радість. Я навчався і навчаюсь з любов’ю, з великим бажанням. Особливо люблю згадувати ігри у футбол, теніс. А поїздки з концертами, спортивні змагання в місті Попасна – це велике щастя для нас, школярів. Ми з радістю брали участь у житті школи, району.

І ось все закінчилось, цілих три роки нерадісного життя. Вибухи, стрілянина в селі з ранку до ночі. Гинуть люди, дорослі і діти. Не стало мого дядька Контіль Віталія, якому було тільки 39 років. Загинув від вибуху снарядів у дворі будинку.

Вибухи, стрілянина в селі з ранку до ночі. Гинуть люди

Стала інвалідом сусідка тітка Валентина, яка лишилася без ноги від вибуху снарядів на подвір’ї. В нашому селі залишилося двоє дітей напівсиротами, бо їхній батько теж загинув під час сильних обстрілів.

Не впізнали ми своєї школи – розбитий спортзал, вибиті вікна, повністю знесений дах, осколками посічені стіни.

В будинок моєї бабусі теж попав снаряд, і через нього залишилися лише руїни.

Вибухи, стрілянина в селі з ранку до ночі. Гинуть люди

Постраждали всі мешканці села.

«Їли те, що знайде матуся»

Але в роки АТО було тяжко виживати нам, дорослим і дітям. Їли те, що знайде матуся: варили картоплю, огірки, сухарі, бо магазини не працювали. Не було підвозу хліба, продуктів харчування.

З будівель неможливо було вийти, пішки до міста не дійти. Батьки старалися мене нагодувати та стареньку мою бабусю, якій вісімдесят років. А самі з татом їли те, що прийдеться.

«Допомога була своєчасна, ми завдяки їй не голодували»

Я добре пам’ятаю першу допомогу Ріната Ахметова, як ми раділи кожному пакету круп, цукру, олії, борошна. Допомога була своєчасна, ми завдяки їй не голодували.

А маленьким діткам навіть давали різні солодощі.

Я зараз ще більше ціную шматок хліба, бережу його, бо я дійсно зрозумів його ціну.

Милосердя, гуманітарна допомога! Я по-новому зрозумів значення цих слів. Тому буду виховувати в собі всі моральні якості, допомагати іншим людям. Людяність, доброта притаманні Штабу Ріната Ахметова.

Спасибі, що поряд із дорослими ви допомагали і нам, дітям.

Я обіцяю бути добрішим, і в тяжкі хвилини прийти на допомогу і дорослим, і дітям.

Щиро вдячний Рінату Ахметову, який став для мене взірцем людяності, доброти.

З повагою, Сашко Мироненко, моя бабуся Антоніна та мама Тетяна і батько Сергій