В Авдіївці за вісім років війни ми, здавалось, звикли до незвикаємого: до вибухів снарядів, до життя у постійному страху. Бо ми жили у зоні бойових дій. Але новий етап війни, який почався у лютому, став ще страшнішим.

Поруч із нашим домом влучив снаряд, і було поранено чоловіка. Разом з дев’ятирічним сином ми допомогали йому до приїзду швидкої допомоги.

Коли залишатися у місті стало зовсім небезпечно, ми виїхали до міста Кам’янське на Дніпропетровщині. Тут відносно безпечно, але після всього пережитого моя дитина боїться сирен, гучних звуків, неспокійно спить.