Я жила мирним життям та не думала про війну. Звісно, не очікувала, що Росія на нас нападе. Коли все почалось, не знала, що робити. Боялась за життя дітей. На три місяці я виїжджала, через що втратила роботу. Зараз вдома, але без роботи. Люди страждають кожного дня. Багато хто постійно живе під обстрілами.

Я намагаюсь опанувати свої емоції, не впадати у ненависть. Постійно жити у страху неможливо. 

Мне вражають вчинки волонтерів. Всі люди об’єднались під час війни. Багато хто допомагає нашим воїнам. Такі людські вчинки мене вражають. Сподіваюсь, що війна скоро закінчиться і все буде добре. Після настання миру я мрію, щоб всі повернулись додому живі та здорові.