Коли окупанти ввійшли в Токмак, Неля Петрівна злякалася за себе і за своїх онуків. Вона виїхала разом з ними в Запоріжжя, а донька з сином залишилися

Мені 77 років. У мене є двоє синів і дві доньки. 

Вода й газ були. Гуманітарну допомогу привозили. Ми виїхали з Токмака 2 травня. Зі мною було троє внуків, а їхня мама знаходилася в Запоріжжі. Я хотіла, щоб вони були поряд з нею.

Мене шокувала швидкість, з якою окупанти ввійшли в місто. Я не думала,  що все буде так швидко. Вони відразу почали стріляти.

Я дуже боялася всього: пережила стрес, хворіла.

Спочатку ми ночували в Запоріжжі в гуртожитку. Потім три дні – у дитсадку. Пізніше три тижні – у хостелі. Згодом син забрав нас до друга, і ми тиждень жили в нього. Зрештою, знайшли квартиру. Тепер я живу в сина, а дочка – окремо. У Токмаку залишилися ще один син і донька, я за них хвилююся.