Мені 62 роки. Я народилась і жила на Донеччині, працювала на шахті, вийшла на пенсію. Пенсія маленька. Переїхала жити до доньки у Сєвєродонецьк. А у 2022 році я втекла звідти аж у Черкаси. Зараз тут мешкаю.

Труднощів із виїздом не було. Мене донька вивезла на машині. Я не хотіла виїжджати, бо не вірила, що це надовго, але потім зрозуміла, що потрібно їхати. У мене в Черкасах є подруга, я з нею тут познайомилася. Вона мені дуже допомагає, навіть зараз. Моя донька лікар, і вона мені допомагає. Зараз немає жодних мрій, жодних сподівань. Живу одним днем.