«Я почав більше цінувати те, що є зараз»

Війна – це печаль і біль, люди страждають. Люди в нашому місті вже звикли до війни, і мені неприємно до цього звикати, бо страшно, коли відбуваються будь-які воєнні дії..

Війна

Для мене війна почалася у 2014 році, коли почалося мародерство. Пам’ятаю, стріляли в нашому місті дуже багато і на лівому березі, і в центрі. Було навіть таке, що хлопці до школи не ходили, тому що батьки боялися відпускати дітей.

Коли були воєнні дії, школи були закриті. Це весна, коли Донецьк повністю окупували. Тоді стало зрозуміло, що все серйозно, і це вже не жарти, як раніше не буде.

Бували випадки, коли діти в школі спускалися в бомбосховище і плакали від страху, що їх атакуватимуть.

Цінності

Я почав більше цінувати те, що є зараз. Кожна людина, думаю, почала цінувати життя трохи більше, знаючи, що війна всюди є і може торкнутися кожного... Потрібно не падати духом і прагнути до кращого.

Наразі я відчуваю себе в безпеці. Зникла боязнь за своє життя.

Мрії

Я мрію закінчити університет, працювати соцпрацівником у якійсь благодійній службі або організації, може, навіть відкрити свою благодійну організацію, яка буде допомагати приїжджим із Донецька, переселенцям або ж людям з інвалідністю. Я люблю допомагати людям, мені це приносить задоволення. Хочу, коли знайду роботу, щоб в мене з’явилася сім’я. І бути щасливим і в своїй родині.

Плани

За останні роки я багато спілкуюся, знайшов кращих друзів. У мене до цього їх не було взагалі. Я не довіряв людям. Як тільки вступив до вузу, почав навчатися на факультеті соціології – усе кардинально змінилося. Я став більш відкритим, прийшло розуміння, що мені робити в житті. У мене є мета, є дорогі мені люди, за яких я хвилююся і буду про них піклуватися. Я став більше довіряти людям... Раніше я не звертав уваги на те, що в нас дуже багато людей з інвалідністю, багато бездомних, нужденних... Як волонтер, я іноді беру участь у будь-яких тематичних фестивалях. Бачиш на обличчях посмішки – і сам перетворюєшся.