Вже багато років я працюю в Снігурівській лікарні. Нікуди не виїжджала за час війни, бо була потрібна людям на роботі. До медзакладу надходило дуже багато поранених людей. Були пацієнти без кінцівок. Це був жах. У лікарні не вистачало медикаментів. Також були проблеми з водою. Люди приносили воду у баклажках. 

Я відчуваю страх з перших днів війни. У місті багато руйнувань, це мене засмучує. Перші місяці війни багато самотніх пенсіонерів не могли собі допомогти. Сиділи без продуктів та води. 

У травні до мого будинку прилетів снаряд. Пошкодження у стінах ми з чоловіком досі не відновили. Вікна встановили за свій кошт. 

Мені дуже хочеться тиші. Ніяких планів не будую.