У 2014 році я виїхав з Донецька до Маріуполя. Мені там надали службову квартиру. Я з родиною там робив ремонт, так і не доробив. У перший день вторгнення прокинувся від вибухів. Поїхав в село, забрав маму до себе. Я гадав, що у мене їй буде безпечніше. Почались прильоти, зникло світло, вода та опалення. Дві ночі ми переночували вдома, а потім вирішили виїжджати. Ввечері, коли місто вже було закрите, нам вдалось виїхати.

Військові сказали, що дороги заміновані. Я не знаю, як ми не загинули, але нам вдалося оминути всі заміновані місця. 

Зараз я живу в Києві, бо тут є робота. Квартира в Маріуполі згоріла. За час війни я втратив батька, якого не зміг поховати вдома. Я вважаю, що війна вплинула на його здоров’я, бо у нього були проблеми з серцем. Світ ще здригнеться від тієї кількості загиблих людей, які були в Маріуполі. 

Українці – сильний народ. Ми допомагаємо один одному. Люди чуйні та доброзичливі. Ми обов’язково переможемо.