Ще в 2014 році я дізналась про те, що таке війна. Тоді вдалося пережити тяжкі часи та залишитись вдома. Під час повномасштабного вторгнення не могла в це повірити,  бо до останнього сподівалась, що Лисичанськ не окупують. Довелося сидіти без світла, води та їжі.

За два місяці я натерпілась всього.

Коли я полишала місто, почався обстріл. Я не розуміла, чи виживу, але все закінчилось нормально. Зараз живу в Дніпропетровській області. Моя мама повернулась в Лисичанськ, щоб зберегти майно, але всім серцем чекаю Україну. Дуже хочу її обійняти. Мрію, щоб всі герої ЗСУ отримали свої нагороди та повернулись додому живими.