Я з Авдіївки. Жила там, працювала. Думала, все буде добре. Зробила ремонти, а тут війна. Що було, схопила і – тікати в Мирноград до племінниці. 

Пожила у племінниці, а потім ми зняли квартиру з чоловіком. Тут є світло, топлять і гуманітарну допомогу з Авдіївки нам привозять. Люди тут непогані, і Червоний Хрест допомагає як ВПО. Немає, на що скаржитися, тільки хочеться, щоб швидше наступив мир і було мирне небо над головою. Дуже хочемо повернутися додому. 

З початком війни ми відразу поїхали на дачу в Очеретине. Навіть холодильник не вимкнули. Як тільки почало бахкати - все покинули. Взяли таксі до дачі, заплатили дві тисячі гривень. А там теж бомблять, залишатися нереально. І ми одразу зателефонували до племінниці, вона нас прийняла. Думали їхати далі, але зараз скрізь неспокійно. 

Був шок, коли я дізналась що мій під'їзд загорівся, де розташована моя квартира, так я два дні не могла відійти. А люди просто помилилися. Думала, приїду додому, і куди будеш іти, де жити? 

Я через цю війну втратила зір. Маю проблеми зі здоров'ям. 

Коли закінчиться війна, я не знаю. Версій багато, а там побачимо. Будемо сподіватися, що якнайшвидше.