Насправді життя може з часом набути жанру драми. У 2014 році в моєму місті почалася війна. Моя сім'я пережила безліч переїздів, але незабаром повернулася. Уже чотири роки йде війна через, по суті, дрібницю – вихід України в Європу. Але якою ціною.

Раніше після довгих літніх канікул ми приїжджали веселими та радісними, бо повернулися до друзів, родичів. Зараз, повертаючись, ми бачимо тільки тьмяне місто.

Якби цієї миті настав мир, то багато речей почали б знову набирати обертів.

Почнемо з простого – освіти. У Донецьку майже немає університетів. Я хочу працювати лікарем, але знаю, що в Донецьку це було б дуже складно, а їхати в іншу країну немає ні бажання, ні грошей. Мир допоможе налагодити освіту в зоні АТО.

Проблема подорожей. Зараз виїхати з Донецька дуже складно, на виїзді з міста блокпости. Якщо настане мир, то найімовірніше, відбудують новий аеропорт і приберуть блокпости.

Проблема спорту. У Донецьку в середині міста стоїть нова красива футбольна арена. Наша команда поїхала з Донецька, арена замінована та вся в уламках. Якщо настане мир, футбол буде жити.

Проблема виживання. Зараз жити в Донецьку практично нереально. Низька зарплата, жахлива робота, низька пенсія, високі ціни. Усі причини вказують на дуже складне виживання в цьому місці. Якщо настане мир, то в Донецьку буде життя.