Мені 69 років. Ми з чоловіком мешкаємо в Охтирці. З нами живе онучка. Її батько загинув на війні. 

24 лютого я планувала провідати своїх родичів. О шостій годині ранку виїхала з Охтирки. Люди, що сідали в маршрутку за Пологами, сказали, що почалася війна. Водій ризикнув поїхати далі. О сьомій годині я була в селі, де мешкають родичі. А о десятій повернулася в Охтирку. 

Поряд з нашим будинком є бомбосховище. Ми бігали туди на ніч.

Після влучання в ТЕЦ діти забрали нас до себе. Ми жили в їхньому будинку, а вони виїхали в Гадяч. У квітні повернулися. 

Продукти в нас були. Безкоштовно роздавали хліб і молоко. Додому привозили гуманітарну допомогу. 

Дуже хочемо, щоб швидше настав мир.