Наталенко Олена Адамівна, вчитель, Гребінківська гімназія Гребінківської міської ради Полтавської області

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна... Усього п'ять літер, а скільки жаху, крові, могил…Перші дні – шок. За кожним сигналом тривоги бігли в укриття. Заняття в школі припинилися. Згодом трохи оговталися. І учні, і вчителі почали плести сітки, зносити консервацію, ліпити вареники, пиріжки. І все це відправляли волонтерам, а вони знали, що далі робити. Потім розпочалося навчання, але не очне, а онлайн. На уроках дітей заспокоювали, вчили бути розсудливими, не панікувати. Пояснювали, що обов'язок справжнього громадянина - захист Вітчизни у важкий час. Писали есе на тему: «Хто такий патріот?». Через певний проміжок часу о 9:00 почали проводити хвилину мовчання з метою ушанувати пам'ять героїв, які полягли за те, щоб ми могли навчатися, жити, працювати.

Коли привозили труну із тілом загиблого земляка, виходили на мітинги скорботи, проводили героя в останній путь всією громадою.

За літо у школі збудували сховище. Ми почали навчатися очно. Коли звучали сигнали тривоги, спускалися в укриття. Я за фахом учитель української мови та літератури. Але у мене з дитинства велике захоплення - вишивка. Нині я народний майстер художньої вишивки, членкиня НСМНМ України, тому зараз ще викладаю і технології.

Ми з учнями у сховищі часто вишиваємо. Я зокрема вишила дві картини – «Гімн України» (бісером) та «Герб України» (хрестиком), учні вишивали серветки.

Часто працівники БК проводили заходи: ярмарки, концерти відомих артистів, збирали кошти на підтримку ЗСУ. Я у таких заходах завжди брала активну участь. Продавала рушники, серветки, картини. Це був мій маленький внесок у наближення Перемоги. Хоча мені скоро 70 років, але я і далі працюю в школі, дуже люблю дітей і ту справу, якій віддала майже 50 років життя. А ще я веду активну громадську роботу. Восени 2023р. відбулася персональна виставка «І вишите життя на полотні» у м. Полтава у бібліотеці ім. І.П. Котляревського, де експонувалися до 60 видів моїх виробів. Саме на відкритті цієї виставки Свиридюк Наталія Олександрівна, заслужений майстер народної творчості України, членкиня НСМНМ України провела з усіма учасниками майстер-клас з виготовлення ляльок-мотанок.

Усі присутні брали участь у виготовленні невеличких оберегів для наших бійців, які перебували на лікуванні у медзакладах м. Полтави. Їм ці роботи передали волонтери.

А в 2024р. я брала участь у таких заходах: на запрошення Олени Сухоцької, народної майстрині, членкині НСМНМ України та Міжнародної організації народного мистецтва IOV WORLD при ЮНЕСКО представила свої вироби у Академії патрульної поліції в м.  Києві під назвою «Намалюю в серці рай», а також в м. Бережани Тернопільської обл. з метою ознайомлення відвідувачів з техніками вишивки полтавської мережки «білим по білому».

Отримала подяку з чудовими словами: «Вельмишановній Олені Наталенко, членкині НСМНМ України, за представлення рушників Полтавщини в рамках виставки проєкту «Перехрестя поколінь. Все буде 4.5.0.», що експонувалася в Бережанському замку з нагоди відзначення 33-ї річниці Незалежності України. Щиро захоплені Вашим талантом! Слава Збройним Силам України, що бережуть Ваше творче натхнення.»

Взагалі я щороку беру участь в 8-10 виставках. Ось деякі зразки.

Мої роботи були представлені в м Полтава на «Різдвяному вернісажі», на «Вишиваній красі Полтавщини» (до Великодня). Два мої рушники подарували у Німеччину, коли наша делегація їздила переймати досвід. Щороку беру участь у засіданнях «Гребінчиної світлиці», що діє при краєзнавчому музеї нашого міста:

  • до дня народження поета - Євгена Гребінки;
  • до Дня вишиванки у школі;
  • до Дня захисту дітей;
  • до Дня міста;
  • до Дня Незалежності України;

Багато своїх робіт я подарувала відомим людям, музеям: Оксані Пекун, Олені Білоконь, Канівському музеї ім. Т Г Шевченка.

У мене два заповітні бажання: здобути звання заслуженого майстра, продемонструвати свої вироби за кордоном.

А найзаповітніше - мир на нашій землі. І ми всі віримо, що цей час скоро настане! Слава Україні! Героям слава!