Одинадцятирічна Ангеліна втратила в Маріуполі рідних і друзів. Дідуся Григорія вбило осколками біля під’їзду. Подруга Поліна із сім’єю загинула після прильоту снаряда до будинку, подруга Аня — під завалами багатоповерхівки. Однокласник Андрій знайшов блискучий предмет і… міна вибухнула в руках. Ангеліна з мамою виїхали зі зруйнованого Маріуполя. Знайшли тимчасовий притулок у модульному містечку Бучі. Дівчинка дуже сумує за дідом: він замінив їй батька, який помер, коли Ангеліна була малечею.

Мене звати Ангеліна, а моє прізвище Балакірєва. Я з міста Маріуполя. Коли ще був дідусь живий, я сиділа вдома. Я перша почула, що щось вибухає. Я думала, петарди підривають, чую петарди якісь, кажу: «Діду, якісь петарди». Він дивиться, а там уже будинок горить удалині, дуже далеко, і щось літає в небі.

Він одразу каже: «Усі під стіл, у коридор». Ми все в коридор винесли. Рушник, усе це взяли: ковдру, подушки, і там ми всі ночували. А ночувати там було неможливо, дуже холодно. У мене дідусь пішов… У нас була в першому під’їзді — це маминої сестри квартира. Він пішов, а там були чеченці та по рації щось передали, і їх засікли й туди снаряд кинули. А ось цими осколками зачепило його. Це прямо поруч зі сходинками під’їзними. Він як тато для мене був, як рідний тато. Ми віталися кулаками. Я пам’ятаю, ось так, ось так і ось так.

Я пам’ятаю, у мене була подруга Поліна, у неї був молодший брат, старший брат і старша сестра, і мама, і тато. У їхній будинок прилетіло (у них свій будинок був), і всі загинули, тільки один маленький хлопчик-немовля залишився, її брат.

Ще в мене була подруга Аня. Вони ховалися в будинку-дев’ятиповерхівці, і їх завалило повністю. У будинок снаряд прилетів і повністю будинок на них упав.

Ще Андрій — мій однокласник, він у дворі йшов і побачив: він не знав, що це міна. Узяв у руки, і вона вибухнула в нього в руках. Це мій однокласник з першого до п’ятого класу. Це всі мої друзі загинули. Там ще дуже багато дітей загинуло, моїх друзів.

Війна мене змінила, бо я менше стала усміхатися. Я практично ... якщо мене смішити, то взагалі можна ніколи не розсмішити.