Віра Олександрівна жаліється, виживати доводиться на самі копійки. Рятують знайомі, власний город та гуманітарна допомога. Але найважче, що через війну та обстріли немає жаги до життя, постійна апатія та відсутність апетиту. І так у багатьох людей, які живуть в селах поблизу лінії фронту.
"Зараз по нашому життю наче трактором проїхали"
Переглядів 64