Торік я залишилася сама з трирічною дитиною на руках – помер від важкого захворювання мій чоловік. Я працюю продавцем. Зарплата мізерна. Останні гроші з «кубушки» пішли на лікування чоловіка, яке виявилося безрезультатним. Я не розумію, як на мою копійчану зарплату можна жити й ростити дитину, якщо тобі ніхто не допомагає.

Коли ти сама в усьому білому світі, то розраховувати тобі нема на кого, тільки на свої сили. Я сама. Син не має бабусь і дідусів, допомоги нам чекати нізвідки.

Зароблені гроші закінчуються швидко, їх бракує навіть на найелементарніші речі.

Коли ми отримували допомогу від благодійних організацій, було, звичайно, легше – вже не доводилося витрачатися на цукор, масло, крупи, консерви. Вдавалося навіть купити Андрійку цукерку зайву чи фруктик. Зараз – повний морок, і що попереду – неясно.