Я, мати-одиначка, інвалід 3 групи, сама ростила доньку, працюючи на вугледобуваючій шахті. Через війну ми більше не могли залишатися у своєму рідному місті і тому довелося виїхати. Спочатку поїхали до м. Кам'янського Дніпропетровської області, влаштувалася на Каметсталь вагарем. Але сплачувати житло було дорого. Нам надали безкоштовне житло в Софіївській Борщагівці, і ми переїхали сюди. Зараз шукаю роботу та дуже хочу оздоровити дитину в таборі. Дитина чула постріли, вибухи, нервувала, плакала.

Жити під вибухами, переїзд, нові люди, пошук роботи - це було найважче. Постійні роздуми, як жити далі. Зіткнулись тільки з нестачею води в рідному місті. Далі була допомога від держави та благодійних фондів продуктовими та санітарно-гігієнічними наборами.