Фотограф з Луганщини Олексій Ковальов – двічі переселенець: з Луганська та Сєвєродонецька. У місті над Сіверським Дінцем, яке стало йому рідним на вісім років після виїзду з Луганська, фотокора застав початок повномасштабної війни. Матеріал Радіо Свобода.
Олексій Ковальов у перші дні повномасштабної війни, Сєвєродонецьк Луганської області, 2022 рік
Пригадує: 24-го лютого 2022-го вибухів не чули, дізналися про вторгнення Росії із соцмереж.
У перші ж хвилини Олексій вирішив: з міста до останнього не виїздитиме, фільмуватиме все, що побачить. Він був одним із небагатьох журналістів, які залишилися й працювали.
У перші дні повномасштабної війни, Сєвєродонецьк Луганської області, 2022 рік
"Перші руйнування від легкої арти: там будинок розбило, там - стіну пробило", - каже Олексій Ковальов.
«Ми чули, як йшли бої під Щастям. Але думка була така: кільця немає – куди бігти? Ти живий? Живий. І що, кидай усе – і кудись тікай?
Зразу вирішив: працюватиму. Знімав місто, порожні вулиці, перші руйнування від легкої арти: там будинок розбило, там стіну пробило. Потім стали бити «ГРАДами» – це знімав.
Вони били по новій частині міста, ближчій до Щастя, там горіло, там гуркотіло, а я – у старій жив», – згадує Олексій.
Сєвєродонецьк Луганської області, березень 2022 року
Фотокор зазначає: у ті дні йому вдалося зняти важкі кадри. Ексклюзиви він надсилав до української інформагенції «Укрінформ», де працює.
Пізніше частину відзнятого Олексій також надав режисерові Алану Бадоєву – для його кінохроніки про війну «Довга доба».
Сєвєродонецьк Луганської області, березень 2022 року
«Якось, коли був один з перших прильотів, ми з товаришем Андрієм Магометовим вибралися туди на машині. Розбитий будинок, жінка мертва прямо біля під’їзду лежить… Зруйновані школи, розбиті машини, люди в чергах на ринку, роздають гуманітарку – я все знімав і давав на «Укрінформ», – розповідає він.
Сєвєродонецьк Луганської області, березень 2022 року
Свій квадрокоптер, яким до війни знімав краєвиди міста й околиць, фотограф віддав у тероборону. Сам фільмував війну на фотоапарат і телефон, а ще – волонтерив: власною автівкою розвозив харчі та воду літнім людям.
Олексій Ковальов
У деяких районах міста через атаки вже не було ні світла, ні газу. Вікна у квартирі самого Олексія вибило вибухової хвилею: кілька тижнів він прожив із закритими плівкою отворами.
«Десь до 15 березня ще був зв'язок. Потім він «ліг». Але в лікарні неподалік був «Старлінк», і я ходив туди й звідти з телефона відправляв відзняте. Потім у цю лікарню був приліт», – каже фотограф.
Сєвєродонецьк Луганської області, березень 2022 року
Також в цей період фотокор «заснував» власне «телебачення» – «ГТС» (Городское телевидение Северодонецка – Ред.). Це були невеликі саркастичні відеоролики, які Олексій з товаришем знімали й постили в соцмережах. Ці відео дивилися жителі міста, яким довелося виїхати раніше. Вони шукали знайомі будинки, спостерігали, як поступово їхній Сєвєродонецьк перетворюється на руїни.
Березень 2022 року
«Деякий час зі мною у Сєвєродонецьку залишався мій колега Андрій Магомедов. Якось поступово почали знімати, й всі цікаві випадки викладали у Facebook як канал «ГТС». Ідея з’явилася випадково. Просто всі телеканали та ЗМІ роз’їхалися, а люди хотіли бачити життя у місті», – говорить він.
Виїхав з Сєвєродонецька Олексій на початку квітня 2022-го, коли жити під обстрілами стало неможливо. З собою зміг взяти найцінніше – фотоапаратуру. Зараз живе й працює в Запоріжжі. Знімає фоторепортажі для «Укрінформу», міжнародних видань та гуманітарних організацій.
Вручення нагороди
За сміливість та вірність професії фотокор нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня.
Олексій Ковальов каже, що це його перша визначна нагорода такого рівня, але іронічно додає: «Почуваюся так само, як і до її отримання».
Олексій Ковальов
Copyright (c)2022 RFE/RL, Inc. Used with the permission of Radio Free Europe/Radio Liberty, 1201 Connecticut Ave NW, Ste 400, Washington DC 20036.