Історію передав Музею "Голоси Мирних" телеграм-канал "Твоя суперсила" Фонду Ріната Ахметова.

Моїм пробудженням від страшних вибухів і криків батьків став ранок 24 лютого. Тоді мені було тринадцять років, і моє серце затремтіло від страху, коли повідомлення від однокласників підтвердили жорстоку реальність: ракета влучила в будинок моєї однокласниці.

Зі сльозами на очах, я поспішно збирала найдорожчі речі, розуміючи, що можу назавжди покинути свій рідний Київ і звичну рутину. На наступний день ми вирушили у Львівську область до бабусі.

Повернувшись до Києва восени, ми навчилися жити знову. Бігти чимдуж у метро під звуки сирен, перегляд моніторингових каналів, праця при свічках – це стало новою рутиною.

Пройшло кілька місяців, і нарешті настала весна. У квітні тривоги стали рідшим явищем, і ми мали можливість відновити сили.

Проте з приходом травня розпочалися найстрашніші події. Звуки балістичних ракет розривали повітря, а крики дітей, які бігли до сусідньої школи, але не встигли сховатися, змушували серце стискатися від жаху. А далі – відбій і повернення до роботи.

Буду відвертою – ніколи не очікувала, що буду боятися ночі. Навіть зараз, знаходячись знову на Львівщині, я підсвідомо прокидаюсь о третій годині ночі.

Проте, навіть у найтемніших годинах війни є й позитивні аспекти. Завдяки тому, що я змогла поїхати на Львівщину, я отримала неймовірну можливість зустрітися з численними родичами, з якими раніше не мала частої змоги проводити час. В цей період війни, відстань здатна зробити відносини ще більш цінними.

Крім того, я також отримала визнання за свою творчість. За свій вірш, що розповідав про жахливі наслідки бойових дій на Київщині, я отримала приз. Це було не лише великою похвалою моєму творчому потенціалу, але й нагадуванням про те, як важливо висловлювати свої почуття і думки навіть в найскладніший час. Це дало мені силу й натхнення продовжувати боротьбу.

Війна перевернула наше життя, вимагаючи від нас неймовірних зусиль і жертв. Проте ми стали сильнішими, витривалішими, вирісши над собою і відкривши нові резерви волі та мужності. У складних умовах війни канал "Твоя суперсила" став важливою підтримкою у розвитку моїх навичок та здібностей. Тут я знайшла дієві техніки для контролю емоцій і підвищення продуктивності, отримала поради щодо адаптації в умовах невизначеності та тренінги щодо психологічної підтримки під час війни.

Попри жахи, які принесла війна, вона підкреслила важливість солідарності та підтримки. Вона нас вчила цінувати кожен момент свого життя й боротися за нього. Маю надію, що наші ангели, які носять форму ЗСУ, незабаром принесуть Перемогу, а ми, як українська родина, разом зцілимо рани нашої Батьківщини на фундаменті волі та свободи.

Данилишин Маргарита, 14 років