Чернявська Ольга, 9 клас,  Слов'янський ЗЗСО I-III ступенів № 6 

Вчитель, що надихнув на написання есе - Іванова Людмила Сергіївна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна — це завжди трагедія, яка змінює життя людей назавжди. Мене звати Ольга, я з міста Словʼянська. Коли почалася війна, я була вдома — це був ранок 24 лютого. О четвертій годині ранку ми з сестрою прокинулися від вибухів. Спочатку не зрозуміли, що відбувається, і лягли спати далі.

А на ранок я дізналася новину про те, що почалася повномасштабна війна. Я не хотіла в це вірити.

Перші дні війни були сповнені страху та невизначеності. Я памʼятаю, як перший тиждень ми з моєю старшою сестрою пролежали в ліжку, читаючи новини. Щовечора, лягаючи спати, я думала, що одного дня прокинуся і виявиться, що це лише жахливий сон. Але, на жаль, такого не сталося. Ще я памʼятаю, як ми з родиною ховалися в підвалі, слухаючи вибухи. Це було дуже страшно, але ми підтримували один одного.

Моє щоденне життя кардинально змінилося. Ми почали навчатися дистанційно. Було важко адаптуватися до нових умов, але ми намагалися не втрачати оптимізму.

Через декілька місяців після початку війни ми виїхали до Швейцарії. Це дуже красива країна, але моя душа була там, де мій дім, де я народилася — у Словʼянську. Там усе моє життя! Перебуваючи в Швейцарії, я мала лише один страх — що я ніколи не зможу повернутися до свого минулого спокійного життя.

Було важко знайти в собі сили рухатися далі, але підтримка від рідних і друзів була неймовірною. Ми підтримували один одного морально й допомагали, коли хтось цього потребував.

Ще однією великою підтримкою для мене став мій кумир — співак Том Оделл. Він присвятив свою пісню Україні, яка має назву "Інша Любов". Я розумію, чому він присвятив саме її. На мою думку, сенс цієї пісні полягає в тому, що потрібно боротися, навіть коли дуже боляче й важко, треба стояти до останнього. Завдяки цій пісні я зрозуміла багато важливих речей для себе й знайшла себе у своїй улюбленій справі.

За ці 1000 днів війни я багато чого навчилася: я стала більш відповідальною, сильнішою, і найголовніше — я навчилася цінувати кожен момент свого життя.

Моя мрія здійснилася: зараз я перебуваю у Словʼянську, вдома, поруч зі своїми близькими людьми. Я щодня дякую Захисникам і Захисницям за те, що можу бути у своєму місті. Я вірю, що після закінчення війни ми зможемо відбудувати нашу країну й жити в мирі.