Коли стався перший обстріл, ми були в будинку. Це було після одинадцятої години ночі. Били по нашій вулиці, по провулку Шкільному. Наш будинок постраждав – було пошкоджено дах і два вікна. Нам уже відновили. Батько не міг спускатися в підвал, тому доводилося постійно сидіти в будинку. Боялися, щоб не завалило, тому сиділи по кутках.

Через війну я втратила роботу і здоров’я

Ми нікуди не виїжджали й постійно перебували тут. Через війну батько захворів, я втратила роботу та здоров’я. Коли не було світла, у нас був газ; коли не було газу, було світло. Ми якось викручувалися.

Я можу пересуватися, якщо потрібно, можу поїхати в Селідове або в Покровськ. Батько пересуватися не може.

Ми отримували продуктову допомогу від Червоного Хреста і Фонду Ріната Ахметова. Я отримувала допомогу з безробіття.

Зараз більш-менш спокійно. Стріляють, але до нас не долітає. Мрію, щоб було мирне небо та швидше все закінчилося, щоб у нас була робота.