Коли в нашому місті почалися бойові дії, я була вагітна п'ятою дитиною. Ми сиділи в підвалі цілими днями, потім в мене була істерика. Чоловік повертався по нас, щоб забрати й вивезти, а його військові не пропускали, тому що був підірваний міст. У підсумку йому дали 10 хвилин, щоб він нас забрав і відвіз.

Потім почалися місяці поневірянь. Нам, як багатодітній родині, тривалий час не вдавалося орендувати житло. Четверо дітей, маленька собачка та донецька прописка. Коли все це ми говорили рієлторам, вони просто кидали слухавку.

Зараз влаштувалися, але я помітила, що нервую, якщо раптом бачу, що закінчується їжа. Така запасливість, напевно, у всіх, хто довго перебував у зоні воєнного конфлікту. В 11-річної доньки Карини спогади про минуле викликають сльози. Досі вона боїться, коли лопаються повітряні кульки.