Ми жили у Харкові, коли почалась війна. Декілька днів жили в метро, але потім повернулись додому, бо маленька дитина, і не дуже зручно було їй спати в колясці. Були великі черги в магазинах, воду не привозили, суміші для молодшої не було. Донька бачила прильоти неподалік від нашого дому. В день, коли ми збирались піти до нашої школи (там є бомбосховище, і жили люди), ми теж збирались там ночувати, прилетів снаряд поруч зі школою, була травмована жінка, вибиті вікна. В кінці березня я з двома дітьми поїхали в Івано-Франківськ. Там прожили 8 місяців та повернулися додому, до Харкова.

Найважче було бачити прильоти неподалік, старша донька була налякана, і постійно сиділа в коридорі.