Привіт, подруго! Чи пам'ятаєш ті важкі роки? Які були труднощі, і яке було в той час важке життя? Як ми з мамою довго не могли виїхати, а ще ми сиділи довго днями й ночами в підвалі. Але, нарешті, ми поїхали.

Я довго не могла звикнути до того, як ми їздимо з міста в місто. Але найбільше в той час я хотіла одного – якнайскорше потрапити додому. А все ж, ти не можеш туди приїхати через війну, яка роз'єднала мене з домом і забрала веселе та радісне дитинство. Яка почалася в серпні 2014 року – і я поїхала, не знаючи до кінця, що таке війна.

І я хочу побажати іншим дітям, щоб їх не застала війна і їхнє дитинство не перетворилося на горе, а на радість і щастя!

Майбутнє не хочу бачити у війні та горі, а в радості та щасті. Адже дітям найголовніше – це мир!