Я живу один у Дружківці. Чорнобилець. 

Найбільше шокують обстріли. У нас зруйновано багато будівель: школи, дитсадки. Страшно, бо прилетіти може у будь-який момент. 

У моїй п'ятиповерхівці до війни проживали 60 родин, зараз залишилося 5. З Дружківки повиїжджали всі, і мої доньки теж. Визирнеш у вікно, крім військових, майже немає нікого. Немає з ким спілкуватися. 

Одна моя донька поїхала в Австрію, інша теж виїхала.

Дуже шкода наших військових. Мрію, щоб прийдешні покоління жили під мирних небом.