Дроботова Ярослава, 11 клас, Новоайдарський ліцей Новоайдарської селищної ради

Вчитель, що надихнув на написання есе - Бутко Світлана Станіславівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Сьогодні 21 століття. Ми будували плани, навчались, мріяли. Не судилося. 24.02.2022 – ця дата страшна для кожного українця і українки. Вся моя родина прокинулися зі страхом за своє життя та своїх близьких. Війна. Росія напала на Україну. Це було повномасштабне вторгнення російської армії на нашу землю. Важко було усвідомити, що така біда прийде саме до нас.

Я пам’ятаю страх і відчай, потрібно було терміново розв’язувати складні питання: що робити, куди подітися, чи кидати все і тікати.

Я зрозуміла, що ця війна зламала мою юність, мої плани на майбутнє. Перші дні були самими страшними: я прокидалася від вибухів та боялася спати, оскільки снаряд у будь-який момент міг залетіти до мене в хату. Батьки  рятують мене від страшної реальності й ми покидаємо рідні місця, їдемо до родичів. Перші місяці мені було важко зрозуміти, що відбувається і скільки це буде тривати.

Мої друзі виїхали за кордон і я була одна. На вулицю було страшно виходити.

Війна забирає людські життя. Вона не шкодує ні дітей, ні дорослих. І це жахливо. Я пробувала адаптуватися до нової реальності, але перший рік це було неможливо: все здавалося нереальним і я просто сподівалася, що в один день  прокинусь  і це буде лише сон, я не буду чути сигналів повітряної тривоги. Важко, але ми українці. Ми сильні.  Потрібно жити, навчатись. Для мене головне українська освіта, мій ліцей.

Я заспокоїлася. Це надало мені впевненості й віри у найкращі зміни. Відчуваю підтримку.

У цей важкий час мені стали зрозумілі багато речей, я стала дуже цінувати свою родину і друзів, почала піклуватися про своє здоров’я. Також я стала більш усвідомлювати свої власні емоції, вони стали більш яскравими: радість, щастя та успіх стали у два рази сильнішими. На початку війни сенсу життя я не знаходила, але зараз зрозуміла для чого я живу і чим  хочу займатися.

Мені допомагали рядки із вірша Володимира Мілянчука  «В житті ніколи не здавайся, і ні на крок не відступай …». Ці рядки ведуть мене по життю.

Я винесла багато уроків завдяки цим подіям, деякі позитивно вплинули на мене. Хоч війна перервала мої мрії і сподівання, але я не здаюся. Головне, що зараз у мене є чіткий план на майбутнє життя. За ці тисячу днів російсько-української війни дуже багато пережила потрясінь.

Мабуть, найбільше, що вплинуло на мене за цей час – це втрата друзів,  це перевернуло моє життя. 

Не будемо забувати, що війна ще не закінчилася і нам потрібно бути дружніми, зберігати єдність та підтримувати один одного в ці непрості часи! Я впевнена - Україна переможе! Україна є, Україна завжди буде!