Мені 70 років, проживаю в Нікопольському районі. Війна розпочалась неочікувано. Страшно було, звісно.

У нас продуктів поки вистачає, медикаменти в аптеках є, хоча спочатку було таке, що все скуповували. А потім стало все добре.

Шокували ракетні нальоти на місто. Тяжко приходиться. Дуже тяжко, просто терпимо все - немає куди діватися. 

Донька виїхала з онукою. Я не захотіла виїжджати, бо поки немає можливості.

Війна скінчиться, коли дадуть добре зброї нашим солдатам, щоб було чим відстрілюватися.

Дуже хочу, щоб мир був. Зустрітися з усіма дітьми, онуками і жити в мирі і спокої.