Проживаю я в селі Олексіївка Нікопольського району. Мені вже 83 роки.

В перший день у нас було тихо, а потім були на Нікополь сильні вибухи. І до нас діставали декілька раз, а зараз поки не чути.

Дочка живе в Нікополі. Хотіла виїжджати, мені запропонувала, а я не захотіла. Потім і вони не поїхали - просто переїхали до мене. Та дочка все одно більше в Нікополі, бо там квартири, а онука тут залишила. 

Нікополь обстрілюють кожну ніч. Я, звісно, переживаю. Мені тут важко, бо погано ходжу. Ночами не сплю - страшно. За все переживаю.

Дякую і Фонду Ріната Ахметова, була гуманітарна допомога, і влада нам допомагає. З продуктами все добре, медикаменти я заказую і дочка закупляє в Нікополі.

По телевізору передають, що наступ буде. Може, вони звільнять наші території. Як війна закінчиться, всі повернуться по своїм домівкам.