Лілія була готова до того, що доведеться йти і зі зброєю у руках боронити рідний Житомир. Першій дні вторгнення запам'яталися великою панікою та відсутністю розуміння – що далі. Жінка взяла себе у руки та зайнялася волонтерською діяльністю. Вона готувала їжу для місцевої тероборони. Згодом почала збирати та передавати на фронт усе необхідне.

Війна забрала у Лілії сина. Вона мріє, щоб інші хлопці та дівчата, які знаходяться на лінії вогню, повернулися живими додому.