Ірина – людина з особливими потребами. Її історія записана за допомоги перекладача жестової мови. Жінка, як і багато хто, розгубилася 24 лютого. Були сльози і нерозуміння, що далі. Але поступово призвичаїлися до тривог і почали допомагати ЗСУ. Це і шиття необхідного одягу та амуніції, це й  продукти, салати, які вона готує для хлопців на фронті. Ірина мріє, щоб люди перестали гинути,  щоб повернулися живими додому.