Син народився із серйозними патологіями, йому терміново були потрібні операції. Але зібрати необхідні кошти я, безробітна мати-одиначка, так і не змогла. Перша операція пройшла успішно. Зробити другу в лікарні не встигли. Вова прожив трохи більш ніж шість місяців.

 Зараз я виховую старшого сина і племінника. Женю два роки тому залишила моя рідна сестра – виїхала в інше місто.

 Цього року хлопчики пішли в перший клас. Ходити на уроки їм доводиться з напівпорожніми пеналами. Коштів на купівлю всього необхідного приладдя в сім'ї бракує. Я досі віддаю борги за лікування померлого малюка.

 Роботи в селищі немає. Допомагають батьки. Зараз головне для нас – підготуватися до зими. Чим будуть опалювати будинок, ще не знаємо. Так виживає багато хто в нашому селищі. Ми ж розташовані на лінії зіткнення.

Бойові дії тут не припиняються майже два роки. Ми живемо під обстрілами та не знаємо, як прогодуватися.

Але я впевнена, що мені до снаги впоратися з усіма труднощами. Головне, щоб діти росли здоровими