Під час одного з обстрілів Авдіївки півтора року тому снаряд розірвався прямо під вікнами нашої квартири. Усі п’ятеро дітей перебували вдома разом зі мною. У вікна полетіли осколки снарядів. Двох молодших дівчаток я закрила собою – і мені відірвало ногу, а трьох старших дітей зрешетило осколками.

Лікарі боролися за моє життя більш ніж два місяці. Врятувати ногу шансів не було, доводиться ходити з протезом. Усе господарство зараз тримається на моєму чоловікові Вікторі.

Життя на мирній території для нас стало справжнім випробуванням. Після довгого лікування ми поневіряємося орендованими квартирами. Я два місяці нічого не отримую, ні допомоги на дітей, ні допомоги малозабезпеченій сім’ї. Дітям інвалідність не дають, а мені дали другу робочу групу. Я не можу претендувати ні на пільги, ні на якісь компенсації від держави. Нас залишили напризволяще.

Скоро ми повернемося додому в Авдіївку. Оплачувати орендоване житло в Покровську в нас більше немає можливості.