«На сусідній вулиці були розбиті будинки. Нас обминуло, дякуючи Богу», – розповідає Ганна Коломоєць із Новотроїцького. Будинок жінки знаходиться у сірій зоні, під час бойових дій вона нікуди не виїжджала з рідного селища. Всі обстріли, разом з онуком, перечікували в квартирі. Було дуже страшно.

У 2014-2015 роках у селищі були проблеми із водопостачанням. Воду привозили машинами, люди набирали її у всі доступні ємності. Ганні Григорівні з хворими ногами доводилося носити воду на четвертий поверх.

Ганна Григорівна згадує, як до початку війни можна було спокійно їздити до Донецька на лікування та відпочинок. Перенесений стрес спровокував у неї розвиток цукрового діабету, загострилися й інші захворювання.