Я втратила доньку, чоловіка і матір. Єдина моя розрада – 33-річний син Іван. Він інвалід дитинства, страждає на епілепсію, затримку розумового розвитку. Передбачити, коли в нього почнеться черговий напад епілепсії, неможливо. Ось він зі мною нормально розмовляє – і тут він раптом падає, і ти вже нічого не можеш вдіяти. У нього на тілі багато синців і шрамів – наслідки падінь.

Вісім років тому в моєму житті почалася низка трагедій. Померла дочка у 18 років. Через рік помер мій чоловік, а потім і мама.

Живемо й чуємо щодня вибухи. Кожен прожитий день на нашій території – це дуже страшно.

Третій рік я не можу відвезти сина на обстеження, грошей немає. На ліки йде половина всіх наших грошей. У багатьох людей життя пішло шкереберть. Щодня я молюся перед іконами і прошу тільки про одне: уберегти сина.