Я і троє моїх дітей добре знаємо, що таке голод. На початку війни Авдіївка перебувала під постійними обстрілами, виплати були заморожені. Магазини були закриті, а хліб привозили машинами. У мене дитина сиділа в колясці й кричала: «Мамо, я хочу їсти!».
Коли військовий дав нам три буханці хліба, я думала, дитина просто переверне коляску. Дочка взяла цей буханець хліба і почала його просто гризти. І я всю ніч просиділа поруч з нею, тому що в неї здувся та болів животик.
Мені доводилося навіть милостиню просити, подаяння у церкві. Кулі літали, міни свистіли, снаряди вибухали… І коли ми отримували шматочок хліба, і я його ділила на трьох, діти завжди відламували мені шматочок: «На, мамо, їж!».