Моєму племіннику Вані 11 років, він втратив батьків. Маму він пам'ятає тільки за фотографіями. Йому було трохи більш ніж рік, коли вона померла.
У день її похорону вона мені наснилася і попросила, щоб я подбала про її дитину. Звичайно, я зробила це. Я йому і тітка, і хрещена мама.
Ще я виховую своїх двох дочок. Нам допомагають мої батьки. Заради дітей тримаємо господарство, хоча вже й важкувато.
До війни господарство було джерелом заробітку, а зараз – це спосіб прогодуватися. Допомога, яку я отримую як мати-одиначка, – 570 гривень на місяць. Брат мій молодший не працює, хворіє. Мама-пенсіонерка працювала, а зараз уже ні.
Кожного Нового року ми загадуємо одне бажання: щоб був мир.