«Лікар швидкої мені відповів: «Ваша дитина підірвалася»

Вікторія Босенко, мама:

Дитина була нормальною, було все добре. І ось зараз став інвалідом. Не віриться.

Це трапилося 3 жовтня 2014 року. Пішли вони гуляти на щебзавод. У нас там є кар’єр, де щебінь раніше видобували. І там знайшли снаряд. Він розірвався.

Приїхали хлопчики, які виїжджали. Батьки їх вивезли під час обстрілу. І вони ось повернулися – якраз 1 жовтня навчальний рік у нас починався. Друзі зібралися компанією і пішли гуляти. Я була вдома, вже була шоста година вечора.

Я зателефонувала синові, а мені відповів лікар швидкої допомоги. Уже їх відвезли в лікарню. Каже: «Ваша дитина підірвалася».

Чоловік на роботі був. Я стала телефонувати йому. Прибіг швидко, поїхали в лікарню в Харцизьк. Це страшно. Я не могла повірити, що може таке статися. Вони до цього грали у дворі, сиділи на каруселях, усе нормально. Я саме стояла біля вікна і дивилася на нього. І потім вони пішли гуляти...

Їх було семеро. Один хлопчик перший раз кинув цей снаряд, той не вибухнув. Вдруге – теж не вибухнув, а втретє – вибухнуло. Два хлопчики загинули, а інші постраждали. Один хлопчик, який, можна сказати, не постраждав, у нього забій ліктя був. Він почав швидку викликати.

Андрій Босенко:

Мене контузило. Підрив бомби. Я пам’ятаю те, що пацани почали йти, а я залишився з Денисом лежати.

Вікторія Босенко:

Андрій більше за всіх постраждав. Денис Пеньков – у нього нога постраждала. Ногу врятували. В одного хлопчика селезінку вирізали, в іншого було поранення в печінку. У Андрія черепно-мозкова травма. Уламок чиркнув перенісся, зайшов в око і в мозку застряг.

Уламок так і залишився. Лікарі не стали його чіпати. Сказали, що краще туди не лізти, бо мозок – така частина тіла, яка, якщо торкнешся, або паралізований буде, або мову втратить. Краще туди не лізти, сказали. Уламок закапсулюється і не буде заважати.

Робили синові трепанацію черепа. Операції всі зробили в Макіївці. Там йому і око видалили. Зараз у нього протез стоїть. Ліве око – протез.

Мозок працює нормально. Він індивідуально займається, вдома. Вчителі його хвалять, що він все пам’ятає, усе прекрасно знає. Лікарі кажуть, що має все відновитися, але не зразу. Потихеньку має все відновитися.

Про що всі люди мріють? Щоб мир був, щоб не було цих воєн, щоб не страждали мирні люди, діти, мирні жителі, переважно діти.