Я — корінна донеччанка з південноамериканськими й російськими коренями з малих років обожнювала готувати. Мій батько з Болівії, а мама – росіянка. Всі її коріння сягають до Сибіру. Бабуся — харчовик-технолог. Я з дитинства поруч із нею на кухні крутилася. Вона завжди смачно готувала. Ось із того часу в мене і зародилася велика любов до кулінарії.

Я взагалі на кухні відчуваю себе як риба у воді. Дуже люблю консервувати. Для своєї родини, для родичів, для моїх ледачих подружок.

Щоправда, літо минулого року в мене не вдалося через війну в моєму рідному місті. Я в Києві, а банки для консервації залишилися в Донецьку

Ще рік тому, в 2014-му, я й припустити не могла, що всерйоз захоплюся випічкою тортів. Та так, що це стане не просто хобі, а справою, за допомогою якої можна заробляти гроші. Спочатку я пекла для друзів, на різні заходи, в яких сама брала участь, 12-річному синові Раулю в футбольну секцію та 16-річній доньці Емілії в школу. А потім пішло-поїхало.

Але війна внесла свої корективи: в кінці серпня 2014 року я із сім’єю змушена була покинути рідне місто та переїхати до Києва. Довелося швидко зібратися з думками, взяти ноги в руки та почати шукати нову клієнтуру.