Лаврик Дар’я, ХСШ 50, м.Харків

Есе "Один день"

Я не дуже люблю ділитися своїми роздумами, тому довго вагалася, чи маю я право, на рівні з тими, хто був у самому епіцентрі цих жахливих подій, давати оцінку такому страшному явищу, як війна.

Менш за все я хотіла зачепити чиїсь почуття, інтереси, болючі спогади. Більш за все я хотіла б підтримати тих, хто заглянув в обличчя війни. Дорослішання людини проходить через чергування війни і миру із самим собою та оточуючим світом. Моя країна теж дорослішає…

Один день може змінити кардинально життя однієї людини, цілого міста, будь-якої країни та навіть усього світу. Я не є виключенням і в моєму житті також настав день, коли для мене почалася війна в усіх барвах, які описують в книжках та фільмах.

Шалений потік шокуючих новин з різних засобів масової інформації наполегливо нагадував, що почався новий період в історії, яка пишеться зараз. З цього моменту я по-справжньому зрозуміла, що краще знати про війну зі сторінок підручника, аніж бути свідком та сучасником тих жахіть, про які часто нагадують гелікоптери з пораненими, що пролітають над моїм будинком.

Точних місця, дати, часу я сказати не можу, але моя родина була поруч зі мною – і це головне. Цей день змінив мій світогляд назавжди. Життя розділилося на до і після, ніби я опинилася на самому початку системи координат, і тільки від мене залежить, який шлях я оберу.

Слово «війна» раніше асоціювалося в мене або з Другою світовою війною, або з чимось, що не має ніякого відношення до реальності та сьогодення. Усі ці цитати та фрази, які я раніше вважала просто красивими словами, виявилися доволі пророчими. Якщо мене запитали, які цитати я виокремила б з-поміж інших, то я обрала б три основні.

Перша – застереження від Вінстона Черчилля: «Those who fail to learn from history are doomed to repeat it». Для мене це означає, що за весь цей час людство, на жаль, так і не засвоїло уроків минулого. А мало б!

Тобто, у нас був шанс знати про війну, тільки з книжок. Щоб розв’язати війни минулого, достатньо просто закрити підручник з історії, а щоб уникнути війн у майбутньому, цього не можна робити ні за яких обставин. А підручник, який допоможе розв’язати війну, яка зараз триває, мабуть, ще тільки пишеться, на жаль, кров’ю поранених та полеглих.

Друга – гарна порада з далекого минулого: «Si vis pacem, para bellum». З цієї цитати можна зробити висновок, що людей завжди турбували питання війни та миру. Чи варто озброювати державу, якщо плануєш вирішувати конфлікти мирним шляхом?

Однозначною відповіддю на останнє питання буде «так», бо, якщо країна не готова до найгіршого, то вона наражає себе та своїх громадян на велику небезпеку. Коли держава має можливість самостійно дати відсіч агресорам, вона ніколи не стане легкою здобиччю для хижака. І навіть підписання договорів та меморандумів не дає ніякої гарантії миру – це вже усвідомила на власному досвіді Україна.

Третя цитата – це гарне керівництво до дії від О. фон Бісмарка: «Коли закінчуються аргументи, починають говорити гармати». Дипломатичні баталії можливі лише за наявності надійного тилу, завдяки якому держава може не тільки виконувати та приймати рішення, а й висувати свої вимоги, відстоюючи інтереси свого народу.

Звісно, я розумію, що не буває ідеальних умов життя. Як і раніше будуть зустрічатися люди, які мислитимуть інакше, не матимуть бажання йти на поступки, не забажають сісти за стіл перемовин, але з’являтимуться і люди з повністю антонімічним поглядом на життя, які й будуть врівноважувати терези безпеки. Будь-які перемовини краще вести на правах рівного партнера, аніж у ролі слабшої сторони.

Лише три цитати допомогли мені сформувати нову візію свого майбутнього. Лише один день знадобився мені, щоб зрозуміти ціну мирного життя. Лише одне слово з пари антонімів «війна – мир» може вирішити долю людства. Що таке мир? Мир – це єдина вірна відповідь з цієї фатальної пари антонімів.

Моя країна дорослішає… Я дорослішаю разом з нею…