Перший день війни я пам'ятаю. Почали вікна деренчали, ми документи схопили під пахви і вискочили з дому в чомусь були. Три дні не було світла, води і всім було дуже страшно.

Війна сильно позначилася нашій психіці. Ми живемо постійно в очікуванні чогось. І матеріально тяжко; люди у нас у селищі не живуть, а виживають.

Я хотів би забути, як моя мама лежала, прикута до ліжка, а нас обстрілювали. Це був 2014 рік, я відчував страх, який ніколи не забудеться. Нині в нас хоч і стріляють, але вже не так.

Хочеться щоб закінчилася війна і було все, як раніше. Щоб ми, як і раніше, спокійно лягали спати.