Мати с сестрою були змушені виїхати до Німеччини у 2022 році, а я до Одеси, адже були постійні артобстріли міста і було дуже небезпечно. Згодом ми всі повернулись до Миколаєва, де 

дізнались про те, що в матері рак 4-ї стадії (неоперабельний). Часу було мало і мати не стало 30 серпня цього року. 

Так як мати була одиночкою, я взяв свою 14-річну сестру під опіку. Батька в неї ніколи не було, він одразу відмовився від дитини ще до її народження.

Перший день війни нам запам'ятався як жахливий. Всі справи відмінились і всі були в ступорі… Дитина цю новину сприйняла стримано.

Страшних моментів було багато.

Війна залишила відбиток на моєму психічному стані – довелось звернутися до лікаря з панічними атаками.

В нашому місті до теперішнього часу не вирішили питання з централізованим водопостачанням, тому в кранах миколаївців досі технічна вода. 2 рази на тиждень я набираю воду у великі бутелі в точках видачі.