Мені 64 роки. Я мати-героїня. У мене було семеро дітей, залишилося шестеро. Ми з Охтирки. 

У перший день повномасштабного вторгнення росії в Україну ми почули звуки вибухів. Зібрали документи і сиділи в коридорі. За час війни ми згуртувалися. Допомагаємо одне одному й підтримуємо одне одного. Мене шокує, як багато дітей гине.

З водою і продуктами проблем не було. Нам давали гуманітарну допомогу. Тільки ліків не вистачало. 

Мені здається, що війна не скоро закінчиться. Але коли це все ж таки станеться, життя зміниться на краще.