Ми жили нормально, до війни вийшли на пенсію, але продовжували працювати, займалися ремонтом. Планували вийти на пенсію та радіти життю, але вийшло інакше.

У 2014 році закінчили ремонт у квартирі, який робили десять років. У нас було пряме влучання – так зараз усе стоїть. Зробили дві кімнати, а одна дуже розбита ще стоїть. Спасибі, що нам була допомога і вставили всі вікна. Але дах досі тече (у нас п’ятий поверх). Ми не живемо зараз, просто виживаємо.

[Коли були бойові дії] нам довелося ненадовго виїхати. Ми жили якийсь час у Бердянську. І саме тоді до нас влучило у квартиру. Якби були вдома, то нас би вже не було. Там у нас дочка, ми жили в неї. А потім трохи заспокоїлося – і повернулися. Чужий край є чужий край. Тут, у Мар’їнці, вийдеш десь – люди свої, усе своє. Здоров’я вже йде, вік у нас пристойний, тому ми повернулися й живемо вдома.

Ми майже місяць сиділи тут. У той перший день війни, коли в нас почалося о десятій вечора, ми сховалися. Син живе у власному будинку, і після цього ми перейшли до нього жити.

І коли ми сиділи в підвалі, коли почалася стрілянина і горіли п’ятиповерхівки, мені здавалося, що згорить уся Мар’їнка. Ми залізли в підвал, а двері не закрили. Я полізла закрити вхід і як глянула – горить небо і все навколо... Тепер мені дуже часто сниться ця картина. У мене тоді відібрало ноги, я не могла спускатися в підвал. Тут було неможливо перебувати, і ми виїхали.

До Вугледара доїхали на таксі, а далі – до Бердянська, до доньки. Діти з дітворою жили в Кураховому, а потім повернулися. Зараз усі живуть у Мар’їнці.

Бог милував, усе збереглося нормально. Але були сильні нервові стреси. Ноги зараз практично не ходять. Поки в магазин сходиш, піднімешся на п’ятий поверх – лягаєш і лежиш. Це був сильний нервовий стрес, він дуже на нас позначився. До того ж, у мене вік – у цьому році буде сімдесят. Але останні сім років ми живемо в такій напрузі...

Ось і сьогодні пішли на кладовище, а десь щось стріляє. До цього все було більш-менш нормально, а зараз то там чутно, то там чутно.

Раніше підробляли, діти мали постійний заробіток і могли допомогти батькам. А зараз молоді працювати взагалі немає де. У нас, пенсіонерів, тим паче роботи немає. Раніше ми підробляли, була і пенсія. Хтось працював сторожем десь. А зараз пенсія маленька, а ціни високі. Ми отоварилися й тягнемо до наступної пенсії.

Зараз газу немає, у нас електричне опалення, на нього йде велика сума, але температура взимку не піднімається вище 15-16 градусів. А в коридорі в нас взагалі 9-10 градусів. Зараз на вулиці потеплішало трішки, а так витрати великі. Ми зробили електричне опалення. Тепер електрика виходить дорого. Газу не стало зразу. Їсти готуємо на електриці, на газових печах було швидко, а зараз довго. Те, що хочеться, уже не приготуєш, доводиться купувати якісь напівфабрикати дешевше.