Я живу у Залізничному. Після початку війни почались обстріли. Раніше я працював селищним головою. Багато років робив усе, щоб відбудувати село. Зараз там все зруйноване. З початку вторгнення я сподівався, що росіян не пропустять, але вони окупували село. Найбільше мене шокувало, наскільки жорстоко Росія на нас напала. 

Я виїхав з села після того, як почали руйнувати будинки.

Будинки моїх рідних були пошкоджені. Потім розбомбили і мій. Світла та води не було. Я забрав дітей з Гуляйполя та виїхав у безпечне місце. На Дніпропетровщині нам надали будинок з нормальними умовами. Приємно вражають люди, які небайдужі до чужого горя. Зараз я чекаю мира та перемогу. Вірю, що ми відбудуємо Україну.