Вернигора Юлія, 11 клас,  Конотопський  ліцей № 11 Конотопської міської ради Сумської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Лушня Світлана Павлівна 

«1000 днів війни. Мій шлях»

Я переконана в тому, що для всіх  війна - це важкий період  життя, випробування на міцність духу, наповнене страхом, розгубленістю та відчаєм, але незламні і вільні люди виховуються завдяки життєвим труднощам. І я не стала винятком. На початку повномасштабного вторгнення мій розум був затуманений, а тіло заклякло від страху й тривоги за рідних, я не була в змозі ні їсти, ні навіть робити щось інше.

Моє життя було поставлене на паузу. Я впевнена, що ті самі емоції відчув на собі кожен українець чи українка…

По-перше, я мало що пам’ятаю з тих перших днів, напевно, мій розум намагається вберегти мене від усього того жахливого, що сталося. Все, що я можу згадати, це налякані очі моїх рідних, розгубленість, яка застигла на їхніх обличчях  і на моєму теж, а також ранній дзвінок мого брата зі словами: “Почалася війна”. “Що може бути гірше?”, - подумала тоді я  і досі не можу відповісти на це запитання, бо війна - це найстрашніша річ, яка тільки може трапитися в житті людини.

Вона відбирає все: житло, речі, які ти колись любив і цінував, а найстрашніше - рідних серцю людей.Проте ніколи не варто здаватися і опускати руки.

Яскравим прикладом непохитності і сили духу  може слугувати херсонський волонтер, колишній десантник, Григорій Янченко, який  у свої сімдесят сім років на колісному кріслі приїхав до Львова, щоб зібрати гроші на безпілотники для українських військових. «Донати зараз зменшуються, а потреби наших хлопців – аж ніяк. От я і вирішив поїхати в такий тур Україною. Вже був у Тернополі та Івано-Франківську, а тут на цьому місці (пр.Свободи, біля пам’ятника Т.Шевченку ) буду до 19 березня», - говорив навесні патріот, якому боліла і болить і доля України, і її державність.

Всі ми постраждали: хтось втратив будинок, а хтось - життя, але нас об’єднує одна біда та сподівання на краще майбутнє, а ще стійкість духу і незламність..

По-друге, в наповнених жахом днях є і крапля світлих спогадів. Наприклад, можна згадати різні жарти, які тоді ширилися мережею і допомагали триматися разом і вірити у краще. А найтеплішими є спогади про об’єднання всієї української спільноти проти окупантів. Чи пам’ятаєте ви, як люди почали допомагати ближнім і чужим, навіть не вимагаючи  нічого натомість? Тоді панувала у взаєминах суцільна гармонія і розуміння, людяність і співпереживання в ставленні один до одного.

Саме в той час, в перші дні війни, ми згадали, що кожен українець є частиною одного цілого - великої сім’ї, яка повинна підтримувати в складну хвилину.

Яскравим прикладом до цього аргументу може слугувати образ Григорія Многогрішного з роману Івана Багряного “Тигролови”. Юнак опиняється в тайзі в найскладніших життєвих умовах, але вражає своєю відвагою та відчайдушністю. У холодному краї він знайомиться з родиною Сірків-тигроловів, які стали йому підтримкою і допомогли з усією теплотою, адже самі були українцями, засланими в сибірські нетрі за власну громадянську позицію і любов до всього українського, зокрема до власної землі, мови, звичаїв і традицій. Урешті-решт, завдяки цілеспрямованості й стійкості характеру, Григорій долає всі негаразди і убив свого ката Медвина і втік із коханою подалі від тоталітарної радянської системи, яка своїми жорнами перемелювала всіх незгодних.

Очевидно, що Григорій-загартована в політичній боротьбі людина, тому він не втратив віру в себе й морально не зламався.

Можна згадати багато подій, в яких при спільній загрозі українці ставали непорушною силою, яку ніхто не в змозі перемогти чи зламати. Найяскравішими прикладами є національно-визвольна боротьба під проводом Богдана Хмельницького 1648-1654 рр., коли козаки боролися проти польського панування, акт злуки УНР і ЗУНР у 1919 році і продовження боротьби проти московитів та Сталінських репресій, що увійшло в історію, як доба “розстріляного відродження”. Це ще далеко не всі приклади, які можна навести. Українці завжди вміли згуртуватися в скрутні часи.

Отже, можна зробити висновок, що війна - це жахливе і диструктивне явище, але незламні і вільні люди виховуються завдяки життєвим труднощам, вони ніколи не одягнуть маску рабського мислення і боротимуться за свої переконання.

Соціум і найближче оточення визначають якість життя переважної більшості, але сильна особистість сама вирішує свою долю і впливає на інших Ми багато чого пережили, маючи із собою лише віру та сподівання, що все буде добре і  навіть  в непроглядній темряві окупації Конотопщини ми змогли створити своє сонце єднання, яке зігрівало нас в ті нелегкі часи. Разом долали перешкоди, допомагали та підтримували кожного,хто того потребував. Це був справжній урок, який дав зрозуміти, що ми сильні, коли ми разом.