Гуменюк Софія, 9 клас, Гостинцівська гімназія Мостиської міської ради Львівської області

Вчитель, що надихнув на написання есе - Держипільська Світлана Іванівна

«1000 днів війни. Мій шлях»

Війна, що  вже триває понад 1000 днів, стала для мене особистим шляхом крізь історію України та глибоким випробуванням, що змінило моє життя. Кожен день цієї війни несе в собі біль втрат, страх за майбутнє, але водночас він сповнений надії та гордості за мій народ.  Ці 1000 днів війни стали переосмислення себе як українки. Як і для  багатьох, війна змусила мене звернутися до історії  моєї країни, краще зрозуміти корені української культури та боротьби. Я почала більше цікавитися історією козацтва, УНР, українським визвольним рухом ХХ століття.

Протягом цього часу я усвідомила, наскільки глибоко війна вплинула  на кожного українця, відродивши в нас пам'ять  про минулі покоління, які так само боролися за свою свободу та гідність.

Влітку 1991го здійснилася споконвічна мрія багатьох поколінь  українців – 24 серпня на політичній мапі світу постала Українська держава. А у грудні того ж року український народ на всеукраїнському референдумі підписав смертний вирок СРСР, підтримавши проголошену парламентом незалежність України, але всім цим подіям передували кілька століть боротьби українців за право мати свою державу. Починаючи з часів Київської Русі, козаччини, а потім був період  бездержавності, коли наша держава була розділена між двома імперіями, але українці завжди правдою та вірою захищали своє право на існування, мову та культуру.

Ця історія супроводжувала мене з дитинства, але вона завжди здавалася чимось далеким – розділена століттями та чужими для мене епохами.  

У  2014 році  коли розпочалося війна, була ще зовсім дитиною, і не усвідомлювала, що наші предки  боролися за ті самі ідеали, за які боремося і ми сьогодні. Мій шлях під час цих 1000 днів війни тісно переплітався з розумінням того, як багато українці вже пройшли, і як багато ще маємо подолати, щоб зберегти нашу незалежність і цінності. Як багато  інших українців, я не одразу усвідомила масштаб  та глибину цієї війни.

Спочатку здавалось, що конфлікт на сході України – це щось далеке і тимчасове. Але з кожним днем війна підходила все ближче , торкаючись моїх друзів, родичів, знайомих.  

Коли 22 лютого 2022 року розпочалася повномасштабна війна Росії проти моєї України, я навчалася у 7 класі. Що я відчула у цей момент – це була паніка, страх за своє життя, за рідних , за друзів. Був відчай, коли через мій населений пункт йшли тисячі людей, які залишили свій дім, своїх рідних в пошуках притулку та просто щоб зберегти своє життя йшли у невідомість. І побачила людей, які попри страх почали допомагати одні одним, хто словом підтримки, хто гарячим обідом. У моїй школі де я навчаюся був створений пункт незламності. Учні разом з вчителями  кожного дня готували гарячі обіди, приймали на ночівлю стомлених людей.  У всіх цих подіях, я побачила людей, які не втрачають надії , які готові працювати і боротися далі.   

Ось уже три роки ми разом з вчителями беремо участь у різних благодійних акціях, проводимо благодійні ярмарки, а всі виручені кошти передаємо на потреби ЗСУ.

Ці події  дали мені зрозуміти, що ця війна  - це не просто боротьба за території, це війна за майбутнє, за нашу ідентичність і право на власне існування. Пам'ять про минуле поєднується з моїм власним досвідом, коли я бачу, як українці,  подібно до моїх предків, знаходять в собі сили стояти до кінця. Війна показала, наскільки важливим є питання національної ідентичності, та власної держави. Відчуваючи загрозу з боку ворога, я ще більше почала цінувати українську мову, культуру, традиції. Це стало своєрідним духовним піднесенням, яке допомогло мені та мільйонам  українців протистояти страху та відчаю.

Ми повертаємося до своїх коренів і водночас будуємо нове майбутнє  для нашої країни.

Кожен день , коли українська армія утримує позиції, кожен волонтерський внесок, кожен голос, піднятий на захист нашої країни на міжнародній арені – це кроки до перемоги. Це надихає і дає впевненість у тому, що наш шлях правильний.  Історія України вчить, що наш народ може подолати будь-які труднощі, і навіть попри тривалі випробування, ми зможемо відстояти свою незалежність.