З просторого будинку нам довелося переїхати до комуналки. Ми терміново вивозили 15-річну дочку із зони бойових дій. Катя страждає від епілепсії, а стреси загострюють напади. Через хворобу дочка стала дуже замкнутою і боїться людей.

 Ми чотири роки живемо в комуналці. Звикнути до цього було складно. У нас, у Комінтерновому, був дім у сто «квадратів», усе було як у людей. Але ми готові терпіти незручності заради здоров'я дочки.

До війни епілепсія рідко нагадувала про себе, ми навіть до лікарів не зверталися, вважали, дитячий організм сам впорається. Однак коли почалися обстріли, стан дитини різко погіршився.

Після обстежень лікарі зробили висновок, що все це ускладнилося на нервовому ґрунті. Ми жили в  Комінтерновому  (нині Пікузи), коли йшли бої, сиділи в підвалі.

Катя бачила, як руйнуються будинки та страждають мирні люди. Школа й дитсадок були повністю знищені – по них били «Градами».

Щоб хвороба відступила, дочці потрібні дорогі препарати, виходить приблизно 4500 гривень на три місяці. Для нашої сім'ї це величезна сума, адже ми винаймаємо житло, я не працюю, тому що доглядаю хвору дитину, а зарплати чоловіка не вистачило б навіть на один курс лікування.