Наш будинок зруйнований, усе майно знищене. Від будинку залишилися одні стіни, коли в нього влучили два снаряди. Через обстріли ми виїхали з Авдіївки.

 Але в сусідньому селі Очеретине, де ми живемо, краще не стало. Грошей нам бракує навіть на найнеобхідніше. До того ж молодшому синові необхідне дороге лікування. Ми домовилися з господарями житла, що платити будемо тільки квартплату.

Наші сини – Максим і Діма – постійно тримаються один одного, особливо після того, як покинули рідний дім. А війна ніби нас наздоганяє. Минулої зими діти мало не загинули. Вирішили прогулятися околицею села, і раптом почався обстріл. Якби з ними щось трапилося, я б не пережила.

Молодший Максим важко переносить такі потрясіння. Я дуже боюся, що в нього загостриться хвороба. Ще до війни йому діагностували анемію. Йому потрібне спеціальне харчування та дорогі медпрепарати, які підвищують рівень заліза в організмі.

 Щоб допомогти синові, я беруся за будь-яку роботу. Ходжу вулицею, дивлюся, якій бабусі привезли вугілля. Якщо вона сама занести не може, заношу, допомагаю. Так можу заробити 100-200 гривень. Ще доглядаю лежачу бабусю.  Також отримуємо гуманітарну допомогу від Штабу Ріната Ахметова.